Захворювання проявляється виникненням плям від світло-бурого до темно-коричневого кольору на листках та стеблах, які можуть розростатися і уражувати рослину цілком. На уражених ділянках тканин формуються чорні цятки, що являють собою пікніди гриба, а при зараженні коренеплодів і бульб утворюються вдавлені виразки з трухлявою внутрішньою структурою.
Розвиток патогену залежить від температурних умов у діапазоні +10…+25°C та високої вологості повітря, що перевищує 70–80%. Інфекція зберігається в ґрунті на рослинних рештках до 3–6 років, а також передається через заражене насіння, бульби та коренеплоди, що визначає високий ризик розповсюдження у різних кліматичних зонах.
Оцінка стійкості сортів здійснюється в системі державного сортовипробування на спеціалізованих ділянках протягом кількох років. У польових умовах фахівці проводять візуальну бальну оцінку ураженості рослин, що дозволяє визначити сортову чутливість до патогену як важливу господарсько-біологічну ознаку.
Сортова стійкість до фомозу рідко має характер повного імунітету і розглядається як елемент комплексного підходу до захисту посівів. Вибір стійкого сорту має поєднуватися з дотриманням сівозміни з поверненням культури на колишнє місце не раніше ніж через 3–4 роки та використанням здорового насіннєвого матеріалу.