Фузаріоз проявляється у вигляді ураження коренів, стебел та колоса. Основними симптомами є рожевий або оранжево-червоний наліт, передчасне знебарвлення колоскових лусок, щуплість зерна, побуріння та руйнування кореневої системи, а також в'янення та зрідженість посівів.
Розвиток хвороби залежить від наявності інфекційного фону в ґрунті або на рештках рослин, а також від метеоумов. Висока вологість і температури вище 20-25 °C у період цвітіння провокують ураження колоса, тоді як стресові умови, такі як посуха або перезволоження, сприяють прогресуванню кореневих гнилей.
Стійкість сортів має кількісний характер і залежить від комплексу морфологічних особливостей, включно з висотою рослин та строками достигання, а також фізіолого-біохімічних властивостей, таких як активність ферментів, наявність фітоалексинів та здатність до детоксикації мікотоксинів.
Оцінка стійкості у сортовипробуванні проводиться шляхом польових спостережень на природному фоні, інокуляції рослин на штучному інфекційному фоні, лабораторних аналізів на вміст ДНК гриба та мікотоксинів, а також через фітоекспертизу насіння.