Сажка ячменю

На ячмені виділяють три типи захворювання: летючу сажку (збудник Ustilago nuda), кам'яну або тверду сажку (Ustilago hordei) та чорну або несправжню летючу сажку (Ustilago nigra). При летючій сажці колос перетворюється на пилящу масу, а інфекція зберігається у вигляді міцелію всередині зародка насінини. Кам'яна сажка характеризується щільною масою спор, прикритою залишками лусок, зберігаючи форму колоса до обмолоту. Чорна сажка симптоматично нагадує летючу, але інфекція передається теліоспорами на поверхні насіння.

Збудники сажки ячменю володіють високою расовою варіабельністю: для кам'яної сажки описано безліч фізіологічних рас, а для чорної — до 18. Генетична стійкість до летючої сажки контролюється генами серії Un, зокрема, геном Un8. Стійкість до кам'яної сажки пов'язана з локусами Ruh1 та aHor2, для ідентифікації яких застосовуються молекулярні маркери.