У культурі цукрового буряку класифікацію за групами стиглості замінено типологією гібридів (E, N, Z) за напрямом продуктивності. Основним показником готовності до збирання є технічна стиглість, що характеризується максимальним накопиченням цукру та маси коренеплоду.
У довіднику
700
сортів
культури Буряк цукровий,
де це названо в описі.
Гібриди цукрового буряку класифікуються залежно від співвідношення врожайності та цукристості на типи E (врожайний), N (нормальний) та Z (цукристий), а також їхні проміжні комбінації. Вибір типу визначає стратегію збирального конвеєра: цукристі гібриди ефективні для ранніх строків, тоді як урожайні типи демонструють перевагу при пізньому збиранні завдяки тривалому нарощуванню маси коренеплоду.
Технічна стиглість є фізіологічним станом рослини з максимальним вмістом цукру при сповільненні приросту маси, що візуально проявляється у пожовтінні та відмиранні частини листків. Ступінь зрілості визначається регулярним аналізом пробних ділянок у період з липня по жовтень. Важливо розрізняти технічну стиглість та цвітушність, яка є не сортовою ознакою, а патологічним відхиленням, що знижує якість сировини.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Група стиглості.