Кила капустяних

Хвороба вражає кореневу систему рослин родини капустяних, викликаючи утворення характерних здуть та наростів різної величини. У результаті порушення всисної функції коренів надземна частина рослин відстає в рості, листя жовтіє, а рослини втрачають тургор і в'януть у спекотну пору, що часто призводить до відсутності качанів або формування дрібних і пухких екземплярів.

Активний розвиток збудника залежить від умов зовнішнього середовища, серед яких критично важливими є висока вологість ґрунту, помірно тепла температура в діапазоні 18–25°C та слабокислий рівень pH. Патоген здатний зберігати життєздатність у ґрунті у вигляді спор до 20 років, використовуючи як культурні рослини, так і бур'яни як резерватори інфекції.

Стійкість сортів забезпечується генетичними механізмами, які обмежують розвиток патогену в коренях, що дозволяє отримувати врожай на заражених ділянках. Оцінка стійкості у сортовипробуваннях проводиться через створення штучного інфекційного фону, молекулярне маркування генів стійкості та аналіз комбінаційної здатності гібридних форм, проте ефективність захисту може варіюватися залежно від присутності рідкісних фізіологічних рас патогену в конкретному регіоні.