Хвороба проявляється виникненням «маслянистих» жовто-зелених плям на молодих листках, на нижньому боці яких за високої вологості утворюється білий пухнастий наліт спороношення. На старіших листках формується некротична «мозаїчна» плямистість, а уражені суцвіття та молоді ягоди вкриваються нальотом, після чого буріють, засихають і опадають. На пагонах захворювання характеризується появою сірих або бурих плям і можливим викривленням верхівок.
Розвиток патогену жорстко лімітується вологістю, оскільки зараження відбувається тільки в крапельно-рідкому середовищі при температурі повітря вище +10°C, з оптимумом у діапазоні +20...+25°C. У суху та спекотну погоду процес розвитку сповільнюється або повністю зупиняється. Основним джерелом інфекції слугують ооспори, що перезимували в опалому листі.
Сортова стійкість базується на генетичних особливостях видів роду Vitis і реалізується через механізми швидкої біохімічної реакції, спрямованої на створення бар'єрів для патогену, або через анатомічну гіперчутливість, що перериває цикл розвитку паразита. Оцінка стійкості в селекції проводиться за 5-бальною шкалою, де показники від 0 до 2 балів відповідають імунним або високостійким сортам, а 4–5 балів вказують на сприйнятливість, що потребує обов'язкового захисту.