Борошниста роса викликається ектопаразитичними грибами з порядку еризифових, які розвиваються переважно на поверхні листя, пагонів та плодів. Первинний білий павутинистий наліт з часом ущільнюється у «борошнисті» подушечки, на яких можуть формуватися плодові тіла гриба у вигляді темних крапок. У результаті ураження тканини жовтіють, некротизуються, плоди можуть розтріскуватися, а листя передчасно опадає.
Інтенсивність розвитку хвороби залежить від комплексу факторів: високої відносної вологості повітря, помірних температур, наявності густого стеблостою та надмірного азотного живлення. Ризики зростають при чергуванні сухої та вологої погоди. Шкідливість захворювання виражається у зниженні площі асиміляції листя, погіршенні якості врожаю та зниженні загальної зимостійкості культур.
Оцінка стійкості сортів проводиться у польових умовах на різних етапах вегетації, найчастіше у фазу повного колосіння. Для класифікації ступеня ураження застосовуються бальні системи або шкали інтенсивності у відсотках, де високостійкими (R) вважаються сорти з ураженням до 10%, середньостійкими (M) — від 11 до 40%, а сприйнятливими (S) — понад 41%. Стійкість сорту забезпечується генетичними механізмами, що перешкоджають колонізації патогеном або обмежують розвиток його міцелію.