Плямистості листя являють собою збірну групу захворювань, збудниками яких є гриби, бактерії або віруси. Основною діагностичною ознакою є утворення на листкових пластинках плям різного кольору — бурих, жовтих, чорних або сірих, які можуть варіюватися від дрібних крапок до великих некрозів з облямівкою або без. Інфекція часто починається з нижнього ярусу рослин і при активному розвитку призводить до передчасного опадання листя та загального ослаблення рослини.
Розвиток захворювань залежить від поєднання сприятливих метеорологічних факторів, таких як помірно тепла температура та висока вологість, а також від агротехнічного фону. Порушення сівозміни та залишення рослинних решток на полях сприяють накопиченню інфекції та інтенсивному зараженню культур у наступні сезони. Інтенсивність прояву хвороби прямо корелює з агресивністю патогену та ступенем сприйнятливості сорту, що може призводити до зниження продуктивності посівів на 20–30% і більше.
Стійкість сорту до плямистостей є генетично зумовленою здатністю зберігати продуктивність при ураженні. Вона може бути специфічною, спрямованою на конкретні раси збудника, або неспецифічною полігенною, що забезпечує комплексний захист. Механізми стійкості включають фізичні бар'єри, такі як восковий наліт, і біохімічні відповіді організму. У процесі сортовипробування стійкість оцінюють на природних та штучних інфекційних фонах з використанням бальних шкал для фіксації ступеня некрозу та розвитку патогену.