Толерантність ячменю — це його здатність зберігати продуктивність в умовах абіотичних стресів, таких як посуха, засолення та екстремальні температури. Ознака оцінюється через індекси адаптивності, лабораторні тести проростків та візуальні шкали стійкості до вилягання.
У довіднику
119
сортів
культури Ячмінь,
де це названо в описі.
Для оцінювання толерантності ячменю застосовують комплекс методів, включаючи розрахунок інтегральних показників урожайності в контрастних умовах середовища. Використовуються коефіцієнти стресостійкості, що визначаються як різниця між максимальною та мінімальною врожайністю, а також показники загальної адаптивної здатності, генетичної гнучкості та коефіцієнти лінійної регресії.
Лабораторні випробування базуються на методі проростків, де критерієм слугує енергія росту та схожість насіння в умовах сольового стресу або при знижених температурах від 2 до 10 градусів Цельсія. Стійкість до вилягання, що класифікується як форма механічної толерантності, оцінюється за 9-бальними шкалами та кількісними параметрами щільності пагонів у фазу виходу в трубку за шкалою ВВСН 30–31.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Толерантність.