Толерантність — Prunus amygdalus x Prunus persica

Для оцінювання толерантності цих гібридів застосовують фізіолого-біохімічні маркери, такі як вміст проліну, поліамінів та активність антиоксидантних ферментів. Толерантність до засолення оцінюється за порогом електропровідності ґрунтового розчину, що досягає 3–4 дСм/м. Лабораторні методи включають використання осмотиків PEG 8000 та NaCl для аналізу виживаності та коренеутворення, а польові методи фокусуються на ступені хлорозу, силі росту та приживлюваності окулірувань.

Рівень толерантності варіюється залежно від клону та фактора середовища. Гібриди, такі як GF-677, демонструють високу стійкість до високого вмісту вапна, запобігаючи залізистому хлорозу, тоді як інші форми можуть бути менш ефективними. Для більшості представників групи характерна низька толерантність до перезволоження та асфіксії коренів. При цьому деякі клони, наприклад Garnem, показують виражену толерантність до кореневих нематод роду Meloidogyne за збереження сприйнятливості до бактеріального раку.

Вибір підщепи з урахуванням толерантності дозволяє використовувати ділянки з лужними ґрунтами та оптимізувати режими зрошення. Використання стійких клонів забезпечує стабільну силу росту прищепи, довговічність дерев та високу продуктивність в умовах ґрунтових стресів, що також впливає на стратегії формування крони через високу вегетативну активність цих гібридів.