Важлива морфологічна ознака ріпаку, що впливає на стійкість до вилягання, технологічність збирання та продуктивність. Оптимальні параметри визначаються балансом між потужністю розвитку та вимогами механізації.
У довіднику
560
сортів
культури Ріпак,
де це названо в описі.
При оцінці висоти ріпаку до появи суцвіть вимірюється довжина стебла від поверхні ґрунту до точки росту, а після їх появи — від основи до вершини суцвіття на головному стеблі. Сучасні селекційні форми варіюються від 90–100 см до 140–180 см.
Короткостеблові форми висотою близько 95–100 см є найбільш бажаними для сучасного землеробства, оскільки вони мають підвищену стійкість до вилягання. Надмірна висота стебла часто призводить до втрат під час збирання та може супроводжуватися пізнішим достиганням культури.
Висота рослин безпосередньо впливає на ефективність комбайнування: при прямому способі збирання оптимальна висота зрізу становить близько 30% від загальної висоти стеблостоя. Параметр також враховується при групуванні сортів у межах сортовипробувань для коректного порівняльного аналізу продуктивності.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Висота рослини.