Альтернаріоз тютюну

Збудники хвороби належать до факультативних патогенів, здатних зберігатися в ґрунті на рослинних рештках. Захворювання починається з нижніх, фізіологічно більш зрілих листків, поступово поширюючись по всій рослині. Первинні симптоми проявляються у вигляді дрібних водянистих плям, які в міру росту досягають 1–3 см у діаметрі.

Зрілі плями відрізняються наявністю чітких концентричних кілець, що створюють ефект мішені, і хлоротичним ореолом навколо них. За високої вологості уражені ділянки зливаються, призводячи до обширного некрозу листків, що робить сировину непридатною для використання. Патоген зберігає активність навіть після збирання врожаю, викликаючи комову гниль у процесі сушіння.

Селекція сортів на стійкість до альтернаріозу утруднена через опортуністичний характер патогена та широке коло його господарів. У науковій літературі відсутні дані про специфічні гени стійкості, тому оцінка сортової опірності проводиться переважно експертним шляхом за бальними шкалами на основі польових випробувань.