Бактеріози становлять собою групу захворювань, спричинених патогенними бактеріями, які проникають у тканини рослин через продихи, природні отвори або механічні пошкодження. Зовнішні ознаки включають мокрі та кореневі гнилі, опіки, в'янення та специфічні плямистості з жовтим ореолом. Часто симптоми імітують мінеральне голодування, що ускладнює візуальну діагностику.
Розвиток патогенів безпосередньо залежить від умов навколишнього середовища, насамперед від наявності крапельно-рідкої вологи та температури повітря в діапазоні 25–30 °C. Висока інтенсивність ураження здатна призводити до значних втрат продукції, а в епіфітотійні роки — до повної загибелі посівів, що робить аналіз сортової стійкості ключовим елементом агрономічної стратегії.
Оцінка стійкості сорту в сортовипробуваннях проводиться візуально за площею уражених органів або з використанням штучного інфекційного фону, де рослини заражають контрольованими штамами. Стійкі сорти проявляють реакцію надчутливості — швидке відмирання тканин у місці впровадження патогена, що обмежує поширення інфекції всередині рослини.
Ефективність сортового захисту залежить від специфічності сорту до конкретних рас або штамів збудника. Агрономам рекомендується враховувати високу генетичну мінливість бактерій, через яку стійкість сорту може змінюватися з часом, і звертати увагу на підтверджені дані про резистентність до локальних популяцій патогенів.