Хвороба проявляється у вигляді дрібних округлих плям розміром 2–5 мм, забарвлених у світло-бурий або сіруватий колір з характерною пурпуровою чи червоно-бурою облямівкою. За високої вологості в центрі уражених ділянок утворюється оксамитовий наліт, що є спороношенням гриба. Надалі плями зливаються, викликаючи пожовтіння, некроз і передчасне відмирання листкової пластини, що змушує рослину витрачати накопичені поживні речовини на відновлення бадилля.
Розвиток патогену залежить від погодних умов, вимагаючи температури в діапазоні від +20 °C до +30 °C та високої відносної вологості повітря понад 70–90%. Наявність крапельно-рідкої вологи на поверхні листків критично важлива для проникнення гриба через продихи. Інфекція зберігається в ґрунті на рослинних рештках у вигляді грибниці та може переноситися через насіннєвий матеріал.
Оцінка стійкості сортів і гібридів проводиться під час сортовипробувань на основі візуального методу, де ступінь ураження фіксується у відсотках від площі листків або за багатобальними шкалами. Експерти використовують фітомоніторинг і регулярні обліки для визначення динаміки поширення інфекції. За результатами спостережень зразки ранжуються за групами стійкості, що допомагає агрономам добирати гібриди, здатні зберігати здоровий листковий апарат до кінця вегетації.