Чорна ніжка являє собою комплекс захворювань, що вражають прикореневу зону стебла молодих рослин, що провокує появу перетяжок, водянистість тканин і подальше вилягання культури. Залежно від виду рослини, збудниками можуть виступати різні гриби, ооміцети або бактерії, що викликають гнильні процеси, через які рослини втрачають міцність стебла, легко витягуються з ґрунту, а у випадку картоплі — демонструють ознаки в'янення та гниття бульб.
Розвиток патогенів тісно пов'язаний із ґрунтовими умовами, такими як висока вологість, надмірний полив, погана вентиляція та різкі коливання температури. Агротехнічні чинники, включаючи загущені посіви та підвищену кислотність субстрату, суттєво підвищують ризик виникнення інфекції, яка за несприятливих умов здатна знищити до 100% посівів за короткий термін.
Стійкість сортів до чорної ніжки є важливою селекційною ознакою, яка у багатьох культур має полігенну природу та адитивний характер успадкування. Оцінка резистентності в сортовипробуваннях проводиться шляхом штучного зараження бульб або стебел у лабораторних умовах, а також через польові спостереження на інфекційних фонах. Підсумковий ступінь стійкості виражається в кількісних балах або відсотках ураження, при цьому виділяються толерантні форми, здатні зберігати продуктивність при інфікуванні.