Збудниками захворювання є бактерії родин Enterobacteriaceae, включаючи види Pectobacterium atrosepticum, Pectobacterium carotovorum subsp. carotovorum та рід Dickeya. Патогени класифікуються за видовою належністю та температурними вподобаннями: представники Dickeya зазвичай проявляють агресивність у теплих умовах, тоді як P. atrosepticum частіше зустрічається у прохолодному кліматі.
Симптоми ураження надземної частини включають пожовтіння та скручування листків «човником», потоншення та почорніння прикореневої частини стебла, яке легко відділяється від коренів. У бульбах хвороба проявляється у вигляді м'якої гнилі, що починається від столонового кінця, при цьому м'якуш набуває слизової консистенції з неприємним запахом.
Стійкість до чорної ніжки є полігенною ознакою з адитивним характером успадкування. Сортів з абсолютною стійкістю не існує, тому селекційна робота базується на використанні дикорослих видів, таких як Solanum chacoense або S. berthaultii, та оцінці комплексної польової стійкості.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Чорна ніжка.