Хвороби

Кореневі гнилі люцерни

Medicago sativa L.

Комплексне ураження кореневої системи люцерни ґрунтовими патогенами, що призводить до зрідженості травостою, хлорозу та некрозу тканин кореня. Хвороба найбільш характерна для посівів другого-третього року життя.

У довіднику 40 сортів культури Люцерна, де це названо в описі.

Збудниками захворювання є гриби роду Fusarium (переважно F. oxysporum, F. culmorum, F. avenaceum, F. proliferatum), ооміцети родів Pythium та Phytophthora medicaginis, а також Phoma sclerotioides та Paraphoma radicina. Ураження часто має змішаний характер, що ускладнює візуальну діагностику.

Зовнішні прояви включають відставання рослин у рості, хлороз та в'янення. На коренях формуються некротичні плями, внутрішні тканини кореневої шийки набувають побуріння судинних пучків, у важких випадках серцевина стає порожнистою. При високій вологості на поверхні стебел та кореневої шийки може з'являтися наліт спороношення.

Стійкість люцерни до кореневих гнилей має полігенну природу і пов'язана з транскрипційними факторами сімейств bHLH, SBP, AP2, WRKY та MYB. Селекційна робота сфокусована на комплексній стійкості, оскільки специфічні R-гени в паспортах сортів виділяються рідко, а оцінка проводиться за результатами фітопатологічного тестування.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Кореневі гнилі.

Джерела8