Вилягання хризантеми

Для оцінки стійкості хризантеми до вилягання застосовується візуальна 5-бальна шкала, де вищий бал відповідає максимальній здатності пагонів зберігати вертикальне положення у період вегетації та цвітіння. У селекційних методиках фіксується як бальна оцінка, так і загальна схильність сорту до «розвалювання» куща, при цьому перспективними для використання вважаються зразки з показником не нижче 4 балів.

Ця ознака безпосередньо пов'язана з генетично зумовленою механічною міцністю стебла, проте її прояв посилюється зовнішніми факторами: надмірним азотним живленням, що провокує витягування пагонів, загущеністю посадок та впливом погодних умов. Схильність до вилягання вимагає застосування агротехнічних прийомів формування, таких як прищипування та пінцирування, а також обов'язкового встановлення опор для високорослих сортів, що збільшує витрати на виробництво.