Вилягання у гороху знижує врожайність до 43% та ускладнює збирання через контакт бобів із ґрунтом. Стійкість забезпечується завдяки морфологічним особливостям, таким як ген вусатості (af), що дозволяє рослинам зчіплюватися у травостої.
У довіднику
539
сортів
культури Горох,
де це названо в описі.
Стійкість до вилягання у гороху оцінюється візуально за 5-бальною шкалою, де 4–5 балів відповідають високій стійкості. Також застосовується коефіцієнт стійкості, значення якого близькі до 1,0 вказують на високу опірність, а значення 0,6–0,8 свідчать про схильність до вилягання.
Технологічні втрати при виляганні зумовлені скороченням асиміляційної поверхні листя на 4–49% та зниженням продуктивності фотосинтезу до 33%. Для вирішення проблеми у селекції використовують вусатий морфотип із геном af, що забезпечує фіксацію рослин, або практикують посів у суміші зі злаковими культурами.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Вилягання.