Вилягання гвоздики

Стійкість до вилягання у гвоздики оцінюється переважно візуально під час польових спостережень і фіксується в описах сортів як якісна характеристика. На цей показник впливають біологічні особливості сорту, включаючи генетично детерміновану міцність квітконосів та компактність куща.

До зовнішніх факторів ризику належать загущення посівів, що провокує витягування стебел через нестачу освітлення, та надмірне азотне живлення. Високорослі сорти, такі як гвоздика Шабо або гвоздика турецька, найбільш схильні до нахиляння чи ламкості стебел під впливом вітру та опадів, що потребує обов'язкового встановлення опор або сіток. Сучасна селекція, зокрема в сегменті горщикових сортів, спрямована на створення форм, що не потребують додаткових засобів підтримки.