Толерантність люцерни

Оцінка толерантності люцерни базується на аналізі фізіологічних маркерів, таких як рівень витоку електролітів із мембран, концентрація проліну, розчинних цукрів та білків у тканинах, а також накопичення малонового діальдегіду як індикатора окисного стресу. Для інтегральної оцінки сортів застосовують математичні методи, що поєднують показники сухої біомаси та водного статусу рослини в єдиний коефіцієнт.

Економічна значимість толерантності визначається здатністю культури підтримувати стабільність урожаю за рахунок розвиненої кореневої системи, що проникає на глибину до 3–5 метрів. Висока толерантність до стресів критично важлива для довговічності травостою, збереження бруньок відновлення в період зимівлі та можливості ефективного використання меліорованих або деградованих земель.