Висота рослини являє собою морфологічну ознаку, що вимірюється в сантиметрах від поверхні ґрунту до верхівки вегетативних або генеративних органів. Для забезпечення репрезентативності вимірювання проводять у кількох точках ділянки, при цьому рослини, що нахилилися, підіймають до вертикального положення, а терміни фіксації даних суворо регламентуються методиками сортовипробування.
Ця ознака безпосередньо пов'язана зі стійкістю культури до вилягання: як правило, більш низькорослі або короткостеблові форми мають підвищену міцність стебла, що дозволяє їм ефективніше витримувати високі дози мінеральних добрив та інтенсивні агротехнічні навантаження. Також висота рослини визначає технологічність збирання, безпосередньо впливаючи на положення нижніх плодів або бобів відносно рівня ґрунту.
Варіабельність висоти залежить як від генетичних особливостей конкретного сорту, так і від умов вегетації, включаючи рівень родючості ґрунту, вологозабезпеченість та густоту стояння рослин. Через відсутність універсальної шкали для всіх культур, сорти класифікуються за висотою відносно стандартів конкретної культури, при цьому агрономам рекомендується оцінювати не лише середнє значення ознаки, а й її стабільність за різних погодних умов.