Костриця шорстколиста має високу адаптивність до водного дефіциту, будучи однією з найбільш посухостійких серед тонколистових костриць. Її здатність зберігати життєздатність за обмеженого поливу дозволяє використовувати вид на об'єктах з низьким рівнем догляду.
У довіднику
6
сортів
культури Костриця шорстка,
де це названо в описі.
Для оцінки посухостійкості цього виду застосовують комплекс фізіологічних і візуальних параметрів. Фізіологічний аналіз включає вивчення стабільності клітинних мембран через визначення витоку електролітів, аналіз відносного вмісту води в листках та заміри фотохімічної ефективності. У польових умовах якість травостою оцінюють за візуальною шкалою під час моделювання водного дефіциту, часто з використанням дощових укриттів.
Вид характеризується відносною посухостійкістю, демонструючи кращі показники порівняно з тонконогом лучним та пажитницею пасовищною. Порівняльна оцінка з іншими кострицями показує, що Festuca trachyphylla переважає за цією ознакою кострицю червону, проте положення відносно костриці овечої може варіюватися залежно від умов дослідження. Висока стійкість до посухи у поєднанні з розвиненою кореневою системою зумовлює застосування культури в травосумішах для ерозійного контролю та ділянок без можливості регулярного зрошення.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Посухостійкість.