Оцінку посухостійкості картоплі проводять на основі відносного зниження врожайності порівняно зі сприятливими умовами, використовуючи індекси стабільності та пластичності. Лабораторні показники включають вимірювання індексу стабільності мембран (MSI) та відносного вмісту води в листках, де зниження цих параметрів менш ніж на 20–25% після тривалого водного стресу свідчить про високу стійкість.
Фізіологічна адаптація картоплі оцінюється за ознаками ксероморфності, такими як число та розмір продихів на одиницю площі листка, а також інтенсивність опушення. Температурний режим також критичний: підвищення температури вище 16,5 °C у період вегетації викликає зниження продуктивності, тому стійкі генотипи повинні зберігати метаболічні показники при стресових навантаженнях.
Нестача вологи в період бульбоутворення призводить не лише до різкого падіння врожайності, а й до погіршення товарного вигляду та біохімічного складу бульб. У селекції та вирощуванні посухостійкість розглядається як компроміс між потенційною продуктивністю сорту та його здатністю адаптуватися до конкретних кліматичних ризиків регіону.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Посухостійкість.