Посухостійкість кукурудзи

Для оцінки посухостійкості кукурудзи застосовують польові методи порівняння продуктивності генотипів в умовах водного дефіциту та у сприятливі роки, а також лабораторні методи, такі як визначення залишкового водного дефіциту листків або осмотичний стрес при пророщуванні насіння в розчинах сахарози.

Найбільш вразливими для кукурудзи періодами є інтервали за 10–14 днів до викидання волоті та 15–20 днів після нього, коли дефіцит вологи призводить до зниження кількості качанів та озерненості. Стійкість забезпечується розвитком глибокої кореневої системи та накопиченням осмолітів, таких як пролін.

Кількісна оцінка проводиться за допомогою індексів DI, STI, YSI та TOL, а також біометричних показників, включаючи масу 1000 зерен та масу качана. Індекс ФАО при цьому характеризує виключно скоростиглість гібридів і не є прямим показником здатності рослини переносити посуху.