Вирощування

Живцювання гвоздики

Dianthus caryophyllus L.

Процес розмноження гвоздики, що критично залежить від фізіологічного стану живця, рівня ендогенних ауксинів та збереження тургору. Успіх коренеутворення визначається експресією гена DcAUX1 та вибором типу пагона.

У довіднику 8 сортів культури Гвоздика, де це названо в описі.

Для живцювання гвоздики (Dianthus caryophyllus L.) ключову роль відіграє зріле листя як джерело ендогенного ауксину. Здатність до вкорінення безпосередньо пов'язана з експресією гена DcAUX1, що відповідає за транспорт гормонів. Важливою умовою є використання нижніх пазушних пагонів, оскільки застосування верхніх пагонів часто веде до розвитку бутонів замість коренів, а пагонів з основи — до надмірного вегетативного росту на шкоду кущінню.

Живці вкрай чутливі до втрати вологи, тому затримка між зрізуванням та садінням неприпустима. Заготівлю проводять довжиною 5–12 см із 2–3 вузлами, при цьому листя вкорочують для зниження транспірації, а один вузол обов'язково заглиблюють у субстрат. Оптимальними середовищами для вкорінення є суміші торфу з перлітом або вермікуліту з піском.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Живцювання.

Джерела8