Захворювання проявляється виникненням сірувато-білого «борошнистого» нальоту на поверхні листків, пагонів, суцвіть та ягід. Характерною ознакою є «прапорцеві пагони» — пригнічені пагони з кучерявими листками, що виростають із заражених бруньок. При ураженні ягід їхня шкірка некротизується і розтріскується, що часто провокує вторинні інфекції, а на визрілій лозі залишаються червонувато-коричневі плями.
Розвиток збудника не потребує крапельно-рідкої вологи, патоген активно поширюється при температурі від +20°C до +35°C та в широкому діапазоні вологості. Гриб зберігається в бруньках, на пагонах або рослинних рештках у вигляді міцелію та клейстотеціїв. Висока вологість не є обов'язковою умовою, тому спалахи інфекції часто спостерігаються в спекотну і суху погоду.
Стійкість сорту до оїдіуму є генетично обумовленою ознакою, пов'язаною з використанням генів диких американських видів винограду. При сортовипробуваннях рівень стійкості визначається за бальною шкалою на основі польових спостережень в умовах природних епіфітотій або методів штучного зараження. Підсумкова оцінка залежить від конкретних кліматичних умов регіону, рівня інфекційного фону та здатності сорту протистояти накопиченню патогену.