Вирощування

Зрошення люцерни

Medicago sativa L.

Люцерна має високий транспіраційний коефіцієнт і потребує підтримання вологості ґрунту на рівні 75–80% НВ у метровому шарі. Режим зрошення прямо залежить від циклів укосів та цільового призначення продукції — зеленої маси або насіння.

У довіднику 35 сортів культури Люцерна, де це названо в описі.

Люцерна надзвичайно чутлива до перезволоження та застою води, що провокує розвиток кореневих гнилей; оптимальний рівень ґрунтових вод для культури не перевищує 1,5–2 метрів. При вирощуванні на зелену масу вологість у шарі 1–1,2 м підтримується на рівні 75–80% НВ. Для насіннєвих посівів вологозабезпеченість знижують до 60–65% НВ після цвітіння, щоб запобігти надмірному вегетативному росту та виляганню, що погіршують якість сіна та сповільнюють сушіння.

Технологія поливу тісно пов'язана з укосами: основний полив проводиться після скошування, за яким слідує серія міжукісних поливів по 20–25 мм. У період бутонізації поливи припиняють для підвищення якості корму. Глибока стрижнева система люцерни дозволяє використовувати вологу з нижніх горизонтів, проте 75–90% води рослина споживає з метрового шару. Інтенсивне використання техніки для укосів підвищує ризик ущільнення ґрунту, що потребує контролю за швидкістю вбирання вологи.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Зрошення.

Джерела8