Вирощування

Щеплення та окулірування персика

Prunus persica (L.) Batsch

Щеплення персика характеризується високою вибірковістю до підщеп та використанням методів ранньолітнього окулірування для прискореного отримання саджанців. Основною проблемою є несумісність компонентів, що проявляється у вигляді «точкової хвороби», голодування або слабкого зростання.

У довіднику 49 сортів культури Персик, де це названо в описі.

Окулірування вважається найбільш надійним методом розмноження персика. Застосування ранньолітнього окулірування в червні-липні дозволяє прискорити розвиток саджанців, а весняний зріз на «зворотний ріст» (укорочення прищепи до 5–10 см вище місця щеплення) стимулює формування потужнішого пагона. Також використовується зимове настільне щеплення для підвищення виходу стандартного матеріалу.

Персик проявляє виражену несумісність із низкою підщеп, включаючи аличу, що виражається в «точковій хворобі», голодуванні підщепи або неміцному зростанні. Оптимальними підщепами виступають сіянці персика, що забезпечують найкращу сумісність, але чутливі до ґрунтових умов, а також абрикос, мигдаль та спеціалізовані клонові підщепи (Кубань 86, Бромптон, ВВА-1).

Технічний догляд після щеплення вимагає обов'язкового видалення пагонів підщепи, що пробуджуються в зоні зростання, до моменту розвитку 3–5 листків на культурній частині рослини. При використанні як підщепи сіянців персика слід уникати важких, карбонатних, засолених та щебенистих ґрунтів.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Щеплення та окулірування.

Джерела8