Вирощування

Прищепа персика

Prunus persica (L.) Batsch

Прищепа персика характеризується високою чутливістю до фізіологічної сумісності з підщепою, де критичними факторами виступають генетична сполучуваність і здатність до повноцінного транспорту асимілятів через місце щеплення.

У довіднику 12 сортів культури Персик, де це названо в описі.

Для персика проблема несумісності прищепи з підщепою проявляється через специфічні порушення, такі як точкова хвороба, голодування тканин підщепи та транслокаційна несумісність. Остання може призводити до відстроченої загибелі дерева через порушення транспорту поживних речовин, навіть при візуально успішному зростанні компонентів.

Сумісність персика значною мірою визначається конкретним генотипом підщепового клону. Найбільш стабільні результати досягаються при використанні сіянців персика або спеціалізованих персиково-мигдалевих гібридів, тоді як використання підщеп типу сливи або вишні повстистої пов'язане з ризиками довгострокового відлому або порушення фізіологічних процесів.

Сучасна оцінка якості прищепи та її зростання з підщепою включає моніторинг біохімічних маркерів, таких як вміст фенольних сполук, співвідношення РНК/ДНК та функціонування флоеми. Це дозволяє виявляти приховані форми несумісності, які не проявляються в розпліднику на ранніх етапах вегетації.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Прищепа.

Джерела8