Сидерати — конюшина повзуча

Морфологічна особливість конюшини повзучої полягає у наявності сланких стебел, що вкорінюються у вузлах, створюючи захисний рослинний килим. Її коренева система переважно розташовується в орному шарі на глибині 30–50 см, що забезпечує розпушення верхнього ґрунту та захист від ерозії.

На відміну від однорічних сидератів або конюшини лучної, цей вид призначений для тривалого використання протягом 2–5 років. Вона менш вимоглива до умов середовища і має високу стійкість до частого скошування, проте накопичує меншу кількість азоту порівняно з прямостоячими бобовими культурами.

Застосування конюшини повзучої найбільш ефективне у складі травосумішей, де вона слугує джерелом азоту для злакового компонента. Через низькорослу форму та багаторічну природу ця культура не розглядається як швидкорослий проміжний сидерат, що потребує щорічного загортання у ґрунт.