Ознаки сорту

Посухостійкість квасолі

Phaseolus vulgaris L.

Посухостійкість квасолі — це комплексна ознака, що визначає здатність рослин зберігати продуктивність і якість зерна за умов водного стресу, особливо у фази цвітіння та наливу насіння.

У довіднику 16 сортів культури Квасоля, де це названо в описі.

Для оцінювання посухостійкості квасолі використовують порівняльний аналіз урожайності в умовах дефіциту вологи та оптимального поливу. Ключовими морфофізіологічними показниками є зміна маси 1000 насінин, кількості бобів та насінин на одній рослині, а також збереження білкового складу зерна.

На молекулярному рівні стійкість квасолі пов’язана з експресією специфічних білків, таких як LEA14 та PCC13-62, які сприяють стабілізації клітинних структур при зневодненні. Високостійкі генотипи здатні підтримувати стабільні показники продуктивності, тоді як менш стійкі зразки демонструють різке зниження маси плодів та погіршення якості врожаю.

Адаптовані до посухи сорти часто реалізують стратегію уникнення, завершуючи основні фази розвитку до настання пікових періодів посухи. При вирощуванні недостатньо стійких сортів критично важливим є дотримання режиму зрошення, оскільки водний стрес у репродуктивний період квасолі призводить до суттєвих втрат товарного виходу зерна.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Посухостійкість.

Джерела8

Сорти культури Квасоля, де це названо в описі

Відбір за текстом опису, а не за офіційною оцінкою: у реєстрах таких даних немає зовсім. Що саме сказано про сорт — дивіться на його картці.