Цибулина крокусу

Бульбоцибулина крокусу формується на верхівці торішнього органа в пазусі листків верхніх вузлів пагона і вкрита сухими лускоподібними листками. Морфологічні ознаки, такі як форма, розмір і структура лусок, слугують важливими діагностичними критеріями в селекції та при ідентифікації видової приналежності.

Для більшості культурних сортів характерний діаметр бульбоцибулини в діапазоні 2–3 см. Здатність до вегетативного розмноження оцінюється за коефіцієнтом утворення дочірніх цибулин. При цьому глибока посадка (8–10 см) сприяє укрупненню основного органа, тоді як мілка посадка стимулює активне формування дітки.

Стан бульбоцибулини прямо впливає на цвітіння: великі екземпляри здатні розвивати до п'яти квітконосів. При виснаженні ґрунту або надмірному розростанні гнізда розмір квіток знижується. Для збереження якості садивного матеріалу критично важливою є відсутність гнилей і пошкоджень, а також дотримання строків посадки для забезпечення повноцінного розвитку кореневої системи.