Некроз тканин

Некроз проявляється у вигляді відмирання тканин, що візуально виражається плямистостями, виразками на плодах і пагонах, відмиранням кори, камбію та судинної системи. На уражених ділянках можуть утворюватися тріщини, спостерігатися камедетеча у кісточкових культур або поява специфічного спороношення грибів у вигляді горбків і пустул.

Розвиток процесу залежить як від наявності інфекційного начала, так і від умов середовища, включаючи вологість і різкі перепади температур, що викликають морозобоїни або сонячні опіки. Механічні пошкодження часто слугують вхідними воротами для інфекції, яка зберігається в рослинних рештках, ґрунті або садивному матеріалі.

Стійкість сорту базується на анатомічних особливостях, таких як міцність кори, здатна обмежити проникнення патогена, або здатність рослини оперативно формувати захисний шар калюсу навколо пошкодженої зони. Оцінка стійкості у сортовипробуваннях проводиться за шкалами інтенсивності розвитку хвороби в умовах штучного або природного зараження.

Поняття стійкості до некрозу в рослинництві завжди потребує уточнення конкретного збудника, оскільки імунітет до патологічного процесу в цілому відсутній. При виборі сорту слід орієнтуватися на наявність задокументованої стійкості до актуальних для регіону видів патогенів, зазначеної в даних оригінаторів або Держреєстрі.