Вилягання являє собою порушення вертикального положення рослин, яке поділяється на кореневе та стеблове. У першому випадку відбувається нахил через слабке закріплення коренів у ґрунті, у другому — перегин або злам стебла внаслідок недостатньої міцності соломини при навантаженні масою колоса або густотою стояння.
Стійкість до вилягання оцінюється під час державного сортовипробування візуально за п'ятибальною шкалою перед збиранням, де високі бали відповідають високій стійкості, а низькі — схильності до розвалу посіву. Додатково застосовуються методи вимірювання гнучкості стебла та розрахунки його міцності на вигин.
Ця ознака сорту залежить від взаємодії генотипу та умов вирощування. Генетична стійкість визначається наявністю генів короткостебловості, діаметром соломини, міцністю анатомічних тканин і вмістом лігніну, тоді як зовнішніми факторами виступають азотне живлення, густота посіву та погодні умови.