Походження сорту тритикале є якісною характеристикою, що відображає історію створення генотипу, його родовід та географію селекції. Цей параметр виступає індикатором адаптивності культури до конкретних агрокліматичних умов.
У довіднику
52
сорти
культури Тритикале,
де це названо в описі.
Походження тритикале визначається методом селекції, включаючи міжвидову гібридизацію та індивідуальний добір, а також інформацією про батьківські форми й регіон виведення. У реєстрах селекційних досягнень ця інформація фіксується як генеалогічна довідка, що містить дані про селекційний шлях генотипу.
Для агронома походження сорту є непрямим критерієм пристосованості культури до регіональних умов. Географічне походження корелює з реакцією рослин на світловий режим і температурний фактор, що визначає зимостійкість та посухостійкість сорту. Генетичний багаж батьківських форм впливає на такі властивості, як стійкість до вилягання, проростання зерна на корені та ураження ріжками.
Знання походження дозволяє прогнозувати наявність специфічних генів, наприклад генів Vrn, що контролюють розвиток рослини, що допомагає оптимізувати вибір технології вирощування. Тим не менш, для оцінки виробничого потенціалу слід орієнтуватися на результати державного сортовипробування у конкретній природно-кліматичній зоні.
Institut National de Recherche pour l'Agriculture l'Alimentation et l'Environnement (INRAE) , Florimond Desprez Veuve & Fils S.A.S., Serasem S.A.S., Lemaire-Deffontaines S.A.S., RAGT 2n S.A.S.