Генетичний механізм контролю цвітіння у ріпаку, що використовується для створення гібридів F1 шляхом виключення самозапилення материнських ліній. Ознака оцінюється через фенотипову відсутність пилку та молекулярну діагностику генів відновлення фертильності Rf.
У довіднику
23
сорти
культури Ріпак,
де це названо в описі.
Оцінка стерильності в селекції ріпаку проводиться візуально в період цвітіння або через цитолого-ембріологічний аналіз стану пиляків. Сучасні методи включають ПЛР-діагностику мітохондріальних генів типу orf та генів-відновників Rf для ідентифікації генотипів без польового тестування. Цільовим показником для материнських ліній є стовідсоткова стерильність, тоді як у батьківських ліній життєздатність пилку має становити 80–98%.
Застосування різних типів ЦЧС, таких як Ogura, Polima та MSL, дозволяє проводити контрольовану гібридизацію без ручної кастрації. Переведення на стерильну цитоплазму не знижує показники структури врожаю, проте використання деяких генів відновлення фертильності може бути зчеплене з підвищенням рівня глюкозинолатів у насінні. Вибір конкретних типів ЦЧС для гібридизації вимагає врахування їхньої стабільності залежно від умов зовнішнього середовища в зонах вирощування.