Толерантність сорту являє собою здатність рослини витримувати ураження патогенами або вплив абіотичних чинників, таких як посуха або засолення, без значного зниження продуктивності. На відміну від резистентності, при якій рослина блокує розвиток збудника, толерантний сорт заражається і несе на собі сліди хвороби, однак його фізіологічні процеси дозволяють підтримувати задовільний рівень урожаю.
Оцінка толерантності проводиться в умовах провокаційного фону при порівнянні врожайності сортів з однаковим ступенем ураження. При аналізі хвороб використовуються бальні шкали, де сорти з високим ступенем інфікування, але незначним падінням урожаю, класифікуються як толерантні. Фізіологічні показники стійкості до абіотичних стресів включають дані про схожість, розвиток кореневої системи та стан фотосинтетичного апарату.
Комплексна ознака толерантності виражається через коефіцієнт зниження врожайності: чим менше падіння продуктивності при сильному впливі чинника, тим вищий показник. Агрономічно важливим є той факт, що толерантні сорти виступають прихованими носіями патогенів, сприяючи їх накопиченню на ділянці, що вимагає підвищеної уваги до фітосанітарного моніторингу навіть при зовнішньому благополуччі рослин.