Толерантність тритикале розглядається як комплексна адаптивність до абіотичних стресів, що оцінюється через кількісні показники стабільності врожаю та реакції на зміни умов середовища.
У довіднику
54
сорти
культури Тритикале,
де це названо в описі.
Оцінка толерантності тритикале базується на розрахунку специфічних індексів, що визначають стійкість сорту: індексу посухостійкості (DSI), коефіцієнта екологічної пластичності (bi), коефіцієнта гомеостатичності (Hom) та коефіцієнта варіації (V, %). Значення DSI близько або нижче одиниці вказують на підвищену стійкість сорту до дефіциту вологи, а низькі показники коефіцієнта варіації врожайності свідчать про високу стабільність генотипу до погодних флуктуацій.
Адаптивні властивості визначають здатність тритикале реалізовувати генетичний потенціал в умовах ризикованого землеробства, мінімізуючи зниження врожаю у несприятливі роки. Сорти з високим коефіцієнтом регресії реагують на інтенсифікацію технологій приростом врожайності. Специфічна стійкість до алюмінію або засолення часто верифікується в лабораторних умовах на ранніх стадіях онтогенезу через біохімічні маркери, включаючи рівень проліну та інтенсивність перекисного окиснення ліпідів.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Толерантність.