В умовах теплиці диню формують переважно в одне стебло, видаляючи пасинки до 11–13 листка та прищипуючи плодоносні пагони над 1–2 листком після зав’язі. Через вагу плодів їх необхідно підвішувати у сітки, закріплені на шпалері, щоб запобігти пошкодженню батогів. Кількість зав’язей на рослині жорстко обмежують: зазвичай залишають від одного до семи плодів залежно від сортових характеристик.
Технологія вирощування включає підтримання вологості повітря не вище 70%, оскільки її перевищення провокує аскохітоз, антракноз та фузаріоз. Важливою особливістю є фаза «шатрика» — повільний ріст головного стебла у перші тижні життя, під час якого розвивається коренева система. За два тижні до збирання полив скорочують, а за тиждень повністю припиняють, що сприяє підвищенню цукристості врожаю.
Для захищеного ґрунту підбирають гібриди F1 з високою насиченістю жіночими квітками або частковою партенокарпією, а також тіньовитривалі форми. Оскільки диня погано переносить пересадку, розсаду висаджують у віці 20–30 діб виключно в горщиках або торф'яних стаканчиках, зберігаючи цілісність земляної грудки.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Захищений ґрунт.