Цукристість дині є визначальним показником якості, що вимірюється у градусах Брікса (°Brix) як вміст сухих розчинних речовин у м'якуші плоду.
У довіднику
370
сортів
культури Диня,
де це названо в описі.
Для оцінювання цукристості плодів дині використовують рефрактометри або ареометри, що фіксують концентрацію цукрів у соку. Результати виражаються у градусах Брікса, де 1 °Brix еквівалентний 1 граму сахарози у 100 грамах розчину. У селекції та сортовипробуваннях значення вище 12–15% вважаються показниками високої якості, тоді як продукція з цукристістю 9–11% класифікується як низькоцукриста.
Рівень накопичення цукрів безпосередньо залежить від генетичних особливостей сорту та умов вирощування. Для досягнення максимальних показників якості у період дозрівання плодів необхідне скорочення поливу, оскільки надлишок вологи призводить до зниження концентрації цукрів. Висока цукристість найбільш характерна для сортів, адаптованих до інтенсивного сонячного освітлення та сухого клімату.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Цукристість.