Ознака, що визначає довголіття травостою та стабільність урожайності люцерни, яка оцінюється за ступенем спокою (dormancy) та інтенсивністю весняного відростання.
У довіднику
39
сортів
культури Люцерна,
де це названо в описі.
Для оцінювання адаптації люцерни до низьких температур застосовується міжнародна шкала ступеня спокою від 1 до 9. Сорти груп 2–5 мають підвищену зимостійкість, оскільки раніше переходять у стан спокою і накопичують більше запасних речовин у кореневій системі, на відміну від сортів груп 6–11 з активним осіннім ростом.
Найвищу зимостійкість має люцерна жовта (серповидна), на основі якої створюються строкаті гібридні сорти. Більш зимостійкі форми люцерни часто вирізняються розпластаною формою розетки листків, тоді як менш зимостійкі мають прямостоячу форму.
Ключовим агротехнічним чинником реалізації потенціалу зимостійкості є термін останнього укосу, який має завершуватися за 30–45 діб до настання стійких морозів. Порушення цього терміну позбавляє рослини можливості накопичити поживні речовини в коренях, що призводить до зрідження посівів та скорочення терміну їхнього продуктивного використання.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Зимостійкість.