Сажка — пшениця м'яка

Летюча сажка, що спричиняється Ustilago tritici, проявляється у фазі колосіння перетворенням колоса на чорну пилячу масу спор. Тверда сажка, що провокується Tilletia caries, T. laevis або T. intermedia, виявляється у молочній стиглості: зерно заміщується сажковими мішечками із запахом триметиламіну, а колосся залишається прямостоячим із розчепіреними лусочками. Карликова сажка (Tilletia controversa) окрім деформації колоса спричиняє виражену карликовість та надмірне кущіння рослин.

Збудники мають високу расову мінливість: для летючої сажки описано понад 40–67 рас, для твердої — 13 і більше, що визначає складність фітопатологічного контролю. Генетична стійкість пшениці м'якої до твердої сажки забезпечується специфічними Bt-генами (Bt1–Bt10), серед яких найефективнішими визнано Bt4, Bt9 та Bt10. Стійкість до летючої сажки контролюється генами типу Ut1, а в селекції активно використовуються специфічні джерела резистентності, такі як сорт Thatcher.