Вилягання твердої пшениці — це значущий господарсько-біологічний показник, що визначає технологічність збирання та збереження врожайності, яка при виляганні може знижуватися на 8–60%. Стійкість до цього явища досягається селекцією короткостеблових форм та зміцненням анатомії стебла.
У довіднику
288
сортів
культури Пшениця тверда,
де це названо в описі.
Для оцінки вилягання твердої пшениці застосовується візуальна шкала від 0 до 5 балів, де 5 балів відповідають прямостоячим посівам, а 1 бал — сильному виляганню, що унеможливлює механізоване збирання. При фіксації даних враховують тип вилягання, його характер, а також супутні погодні умови та густоту стеблостою.
Вилягання в період наливу зерна призводить до його щуплості та зниження маси 1000 зерен на 20–30% через порушення фотосинтезу. Крім того, виляглі посіви стають схильними до розвитку септоріозу, борошнистої роси, іржі та кореневих гнилей, що значно погіршує товарні якості врожаю.
Селекція на стійкість до вилягання у твердої пшениці базується на виведенні короткостеблових форм та модифікації морфологічних особливостей стебла. Покращення міцності соломини досягається шляхом збільшення її діаметра, товщини стінок міжвузлів та підвищення вмісту лігніну й кремнію.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Вилягання.