Вилягання кукурудзи

Вилягання у кукурудзи поділяють на стеблове, що характеризується механічним переломом стебла на рівні вузлів, і кореневе, під час якого рослина нахиляється або падає разом із кореневою системою. При оцінці стійкості гібридів застосовують п'ятибальну візуальну шкалу, кількісний облік у відсотках від кількості рослин на ділянці або метод оцінки відхилення стебла від вертикалі на 30–45 градусів.

Ця ознака безпосередньо впливає на продуктивність: виляглі рослини гірше наливають зерно, що знижує його якість, а контакт із ґрунтом і підвищена вологість сприяють розвитку гнилей та накопиченню мікотоксинів. Ризик вилягання підвищується при загущенні посівівів, незбалансованому живленні з надлишком азоту, а також через генетичні особливості гібрида і пошкодження кореневої системи шкідниками або інфекціями.