Хвороби
Avena nuda L.
Основними патогенами вівса голозерного є корончаста іржа (Puccinia coronata f. sp. avenae) та стеблова іржа (Puccinia graminis f. sp. avenae). Захворювання уражує вегетативні органи рослин, проявляючись в утворенні урединій та подальшому розвитку телій.
У довіднику 17 сортів культури Овес голий, де це названо в описі.
Корончаста іржа стає помітною переважно у фази викидання волоті або наливання зерна, уражуючи листки та листкові піхви. Симптоми характеризуються появою розсіяних овальних урединій оранжевого або жовтого кольору, які при сильному зараженні зливаються. Через 7–10 днів на їхньому місці або поруч формуються чорні блискучі телії.
Збудник корончастої іржі відзначається високою мінливістю, налічуючи близько 150 рас, здатних швидко долати расоспецифічну стійкість. У селекції голозерного вівса для боротьби з патогеном застосовують гени стійкості групи Pc, включаючи Pc39, Pc68, Pc91 та Pc94, часто запозичені у дикорослих видів вівса, а також локуси кількісних ознак, що відповідають за горизонтальну стійкість.
Загальні відомості про предмет — на сторінці Іржа.
Відбір за текстом опису, а не за офіційною оцінкою: у реєстрах таких даних немає зовсім. Що саме сказано про сорт — дивіться на його картці.