Ознаки сорту

Самоплідність мигдалю

Prunus dulcis (Mill.) D. A. Webb

Генетично зумовлена здатність мигдалю до запліднення власним пилком, що визначається наявністю домінантного алеля Sf. Ознака дозволяє створювати односортові насадження та знижує залежність урожаю від перехресного запилення.

У довіднику 86 сортів культури Мигдаль, де це названо в описі.

Самоплідність у мигдалю контролюється домінантним алелем Sf, який кодує нефункціональну S-РН-азу. На відміну від самобезплідних сортів, що володіють гаметофітною системою несумісності, рослини з цим алелем не відторгають власний пилок, що забезпечує проростання пилкових трубок і зав'язуваність плодів.

Рівень самоплідності оцінюється за відсотком зав'язування плодів після ізоляції гілок. Самобезплідні сорти в таких умовах показують зав'язуваність від 0% до 4%, тоді як самоплідні демонструють стабільно високі показники. Методика оцінки також включає молекулярно-генетичний аналіз S-локусу та мікроскопічний контроль росту пилкових трубок.

Впровадження самоплідних сортів дозволяє вирощувати мигдаль на односортових плантаціях, спрощуючи організацію догляду та збору врожаю. Ця ознака мінімізує ризики, пов'язані з несприятливими погодними умовами під час цвітіння, які обмежують активність комах-запилювачів, критично важливих для самобезплідних сортів.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Самоплідність.

Джерела8