Вирощування

Силос і сінаж сорго

Sorghum bicolor (L.) Moench

Використання сорго на корми залежить від його морфотипу: зернове та цукрове сорго переважно силосують, тоді як сорго-суданкові гібриди підходять як для силосу, так і для багатоукісного сінажу.

У довіднику 66 сортів культури Сорго, де це названо в описі.

Спосіб заготівлі корму визначається типом культури: зернове сорго силосують через високу енергетичну цінність волотей, цукрове цінують за високу цукристість, а сорго-суданкові гібриди дозволяють отримувати кілька укосів сінажної маси за сезон. Технологія потребує скошування на стерню висотою 12–14 см, оскільки висока соковитість нижніх частин стебла при низькому зрізі ускладнює ферментацію.

Сорго є культурою, що легко силосується, із вмістом цукрів у ранніх фазах до 12–18%. Оптимальна фаза збирання на силос — молочно-воскова стиглість. Для сінажу із суданської трави застосовується пров’ялювання у валках до 45–55% вологості з обов’язковим плющенням, а для зерносинажу практикується збирання на початку воскової стиглості при вологості зерна 35–40%.

Культура вигідно відрізняється від кукурудзи посухостійкістю та економним витрачанням вологи. Важливим біологічним аспектом є ризик накопичення синильної кислоти після стресових умов, таких як посуха або приморозки, проте ризик отруєння значно знижується в процесі ферментації при правильному силосуванні та сінажуванні.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Силос і сінаж.

Джерела8