Зимостійкість — суниця садова

Зимостійкість суниці оцінюється через ступінь пошкодження тканин та органів, включаючи листя і генеративні бруньки, під впливом морозів. У польових умовах рівень стійкості визначається за бальною шкалою від 1 до 5, де низькі значення відповідають мінімальному підмерзанню, тоді як лабораторна оцінка проводиться шляхом штучного проморожування у кліматичних камерах.

Через поверхневе розташування кореневої системи у шарі 20–30 см суниця критично залежить від товщини снігового покриву. За його відсутності пошкодження тканин починаються вже при температурах від -8 до -10°C, а повна загибель рослин можлива при -15...-18°C. Високозимостійкі сорти здатні зберігати життєздатність при температурах до -30...-35°C за наявності стабільного снігового укриття.

На показник зимостійкості впливають тип сорту та фізіологічний стан рослин: ремонтантні сорти часто менш стійкі через виснаження запасів поживних речовин, а вихід зі стану спокою під час відлиг призводить до втрати загартування. Найбільш небезпечними факторами для культури є різкі перепади температур і утворення льодяної кірки, що провокує вимерзання та випирання рослин.