Критичним чинником вимерзання райграсу пасовищного є розташування вузла кущіння на глибині лише 8–13 мм від поверхні ґрунту, причому з віком травостою ця глибина має тенденцію до зменшення. Культура погано переносить безсніжні зими та пізні весняні заморозки, через що в несприятливих умовах можливе масове випадання рослин уже в перший рік життя.
У практиці селекції та сортовипробування зимостійкість оцінюють візуально за 5-бальною шкалою до входу в зиму та після весняного відростання. Додатково застосовують інструментальні методи, такі як підрахунок щільності пагонів на одиницю площі після перезимівлі або лабораторне проморожування рослин у камерах із подальшим урахуванням відсотка виживших пагонів через 14 днів після відтавання.
Через низьку зимостійкість порівняно з іншими злаковими травами, такими як костриця, райграс пасовищний часто використовують у складі сумішей трав у обмежених частках (не більше 25–30%), щоб запобігти повній втраті покриття при загибелі рослин. Його схильність до вимерзання потребує врахування при плануванні довголіття пасовищ та газонних покриттів.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Зимостійкість.